Лошади в Украине - форум о лошадях и конном спорте: Запорожский конный завод № 86 - Лошади в Украине - форум о лошадях и конном спорте

Перейти к содержимому

Страница 1 из 1

Запорожский конный завод № 86 Новости завода

#1 Пользователь офлайн   chibis67 Иконка

  • ЭЛИТА HORSES.IN.UA
  • PipPipPipPipPip
  • Группа: Пользователи
  • Сообщений: 1 238
  • Регистрация: 17 Апрель 07

Отправлено 10 Август 2011 - 23:57

Изображение

Коневодство Украины: реорганизация или рейдерство?


Вдоль обрыва, по-над пропастью, по самому краю
Я коней своих нагайкою стегаю, погоняю...
Что-то воздуху мне мало - ветер пью, туман глотаю,
Чую с гибельным восторгом: пропадаю, пропадаю!

Чуть помедленнее, кони, чуть помедленнее!
Вы тугую не слушайте плеть!
Но что-то кони мне попались привередливые -
И дожить не успел, мне допеть не успеть...

Владимир Высоцкий

Лошади – красивые и благородные животные, которые, к тому же, становятся надежными и преданными друзьями для своих хозяев. Не восхищаться их красотой и грацией невозможно. Но эти милые животные в последнее время все чаще становятся невольными участниками громких и резонансных скандалов. Совсем недавно жителей Запорожской области потрясли сообщения защитников животных о том, что трех лошадей конной милиции на острове Хортица заморили голодом. И пока правоохранители выясняют, как подобное стало возможным, разгорается новый скандал, связанный с лошадьми.

Этот скандал имеет всеукраинский резонанс, поскольку речь идет о реорганизации и переподчинении 18 конных заводов, в числе которых и «Запорожский конный завод №86», новосозданному государственному предприятию «Коневодство Украины». Представители Кабинета министров Украины и Министерства аграрной политики заявляют, что подобная реорганизация будет способствовать развитию коневодства в стране и не нанесет ущерба предприятиям. Работники же конзаводов обеспокоены происходящим и утверждают, что происходящее больше похоже на рейдерский захват земель и помещений конзаводов и ипподромов, осуществляемый в интересах конкретной «группы товарищей».

Изображение

Светлое прошлое

На сегодняшний день в Украине насчитывается порядка 22 работающих конных заводов. Государственное предприятие «Запорожский конный завод №86» (Запорожская область, Новониколаевский район, село Трудовое, ул. Буденного,1) – одно из самых крупных и «древних» в стране. Более 16 лет бессменным руководителем предприятия является Петр Иванович Дубовик.

Завод был создан на базе совхоза «Чубаревский» 1 октября 1945 года, как говорят, по инициативе самого маршала Советского Союза Семена Буденного. Первоначальная задача, которая ставилась перед заводом, звучала как «воссоздание русской верховой породы». В 1949 году в связи с вырождением породы было принято решение сменить направление конного завода на рысистое.

В 1951 году на заводе побывал сам Семен Буденный. В том же году началось строительство конюшен в селе Трудовом. При заводе работало четыре отделения для тренировок. Каждое воскресенье, с мая по октябрь, на заводском ипподроме проводились бега, в которых запорожские лошади соревновались с лошадьми из других городов. Лошади Запорожского завода испытывались на Московском, Киевском, Одесском и Харьковском ипподромах.

Изображение

Стабильное настоящее

На сегодняшний день за «Запорожским конным заводом № 86» закреплено 8 262 га сельскохозяйственных угодий, в том числе 7 469 га пахотной земли, 702 га — под пастбищами. «Запорожский конный завод» выращивает три породы лошадей. Это русская рысистая и орловская рысистая, а также украинская верховая. Также разводят одну из пород тяжеловозов. Развито мясо-молочное животноводство, помимо лошадей, там разводят свиней и крупный рогатый скот, а также выращивают зерновые культуры. При конном заводе существует небольшой ипподром. «Запорожскому конзаводу также принадлежат» пилорама и 2 пруда с водным зеркалом 38 га.

Собственно кончасть завода состоит из трех стационарных конюшен послевоенной постройки, в которых находится два тренерских отделения, есть также дорожки для тренировки молодняка и левады. При конном заводе имеется школа верховой езды, в которой обучаются дети местных жителей и окрестных населенных пунктов.

Есть у завода свои герои и чемпионы, на чьих кличках держится слава запорожских коневодов. Лошадей-рекордсменов охотно приобретают и другие конные заводы, и частные коневладельцы. Ежегодно конзавод реализует около 30 чистокровных рысаков. Всего на конзаводе находится около 450 лошадей. Ухаживает за ними 180 человек.

По данным 2007 года за все время работы «Запорожского конного завода» его «воспитанники» выиграли 620 традиционных призов, из них 11 призов «Дерби» и 16 призов «Барса».

По итогам 2010 года прибыль завода составила более 1,2 млн. грн.

Изображение

Туманное будущее

Большинство конных заводов входит в сферу управления Министерства аграрной политики Украины. Но в ближайшее время все они подвергнутся реформе – Кабинет министров своим распоряжением №2305 от 1 декабря 2010 года принял решение реорганизовать государственные предприятия, деятельность которых связана с развитием коневодства, присоединив их к государственному предприятию «Коневодство Украины».

Как видно из документа, ГП объединит 18 основных конных заводов, расположенных на территории страны. Прибыльными из них являются только три, среди которых – и ГП «Запорожский конный завод №86».

Трудовые коллективы целого ряда конзаводов и ипподромов по всей Украине обеспокоены реорганизацией предприятий, на которых они проработали десятилетиями. В частности, людей волнует, найдется ли им место на новосозданном предприятии или же их выбросят на улицу, сохранятся ли основные направления деятельности заводов. Так, сотрудники одного из крупнейших в Ровненской области сельхозпредприятий «Мирогощанского государственного ипподрома» опасаются, что новая программа Кабмина по поддержке конезаводов и ипподромов путем объединения станет для них крахом. Люди боятся потерять работу и право на земельные паи. Сотрудников предприятия предупредили – после реорганизации многих ждет сокращение.

На ГП «Лозовский конный завод №124» (Харьковская область, Лозовской район, с.Конное) в связи с реорганизацией был уволен директор Владимир Пересада и назначен «и.о.». В местной облгосадминистрации сообщили, что ходе реорганизации работники конзавода напишут заявление на увольнения из ГП «Лозовской конезавод №124», а после этого – заявления на принятие на работу на новое предприятие.

За комментариями, что же происходит на «Запорожском конзаводе №86» и каковы перспективы реорганизации госпредприятия, журналисты Интернет-издания «Известия» обратились к директору предприятия Петру Ивановичу Дубовику:

- Реорганизация «Запорожского конного завода» находится в завершающей стадии. Уже создан филиал «Запорожский конный завод №86» ГП «Коневодство Украины», куда и переданы все имущественные права конзавода.

Отметим, что директором запорожского филиала ГП «Коневодство Украины» назначен Петр Дубовик. Во всяком случае, пока. Между тем, по словам директора конзавода, сотрудников запорожского предприятия грядущие перемены пугают так же, как и их коллег из других областей. Профсоюз запорожского конзавода обратился с исками в суд с требованием предоставить им гарантии на трудоустройство и право на земельные паи. Аналогичные обращения в ближайшее время будут направлены в Кабинет министров и целый ряд других инстанций.

У руководителя Новониколаевской районной госадминистрации Александра Мануйлова также есть вопросы к Министерству аграрной политики и продовольствия Украины. Например, куда будет платить налоги запорожское структурное подразделение ГП «Коневодство Украины»?

Изображение

Государственное – значит, ничье? Или чье-то?

Министерство аграрной политики Украины выпустило приказ № 33, датированный 1 февраля 2011 года. Согласно этому приказу, 18 государственных предприятий, занимающихся коневодство, реорганизовываются путем присоединения к государственному предприятию «Коневодство Украины». На базе имущества реорганизованных государственных предприятий создаются обособленные подразделения (филиалы) без права юридического лица. При этом, ГП «Коневодство Украины» этим документом определяется правопреемником имущественных прав и обязанностей реорганизованных госпредприятий. В документе также прописано, что трудоустройство работников реорганизованных госпредприятий обеспечивается согласно действующему законодательству.

Указ про реорганизацию государственных предприятий, деятельность которых связана с развитием коневодства.

Директор новосозданного государственного предприятия «Коневодство Украины» Татьяна Ничепоренко заявила в комментариях журналистам, что сотрудники конзаводов «не ощутят негативных моментов при проведении реорганизации», а реформирование отрасли было вызвано стремлением государства сохранить неприбыльные конные предприятия, взяв всю сферу коневодства под контроль государства.

Насколько оправдана подобная централизация отрасли – покажет время. Но давайте посмотри на ситуацию с другой стороны: за конзаводами закреплены сотни тысяч гектаров земельных угодий (напомним, только за запорожским конзаводом – 8 262 га), на территории некоторых из них находятся пруды и другие водные объекты. Добавьте к этому хозпостройки (конюшни) и административные здания, находящиеся в собственности предприятий. А ведь такие предприятия, как «Запорожский конный завод», занимаются не только коневодством, но и животноводством, выращиванием зерновых. Разве все это – не лакомый жирный кусок для рейдеров?

За годы Независимости Украины народ свыкся с мыслью, что у земли, сельхозпредприятий, заводов должны быть собственники. Эти самые собственники, будучи заинтересованными в том, чтобы земля плодородила, коровы телились, а заводы давали сталь, вкладывали в предприятия средства. Возможно, именно поэтому несколько подозрительно выглядит инициатива объединения предприятий, которые привыкли выживать самостоятельно, в единую систему – ГП «Коневодство Украины». Тем более, что привести примеры успешных госпредприятий в других отраслях крайне сложно.

Возможно, действующей власти удастся сломать стереотипы мышления и опровергнуть устоявшееся мнение, что государственное – значит, ничье. И сфера коневодства станет наглядным примером успеха подобных экспериментов. Но исключать вариант, при котором уже через несколько лет ГП «Коневодство Украины» станет остро нуждаться в «эффективном собственнике и частном капитале», который тут же будет найден, мы, к сожалению, не можем.

Не стоит списывать со счетов и мораторий на продажу земли, действие которого заканчивается 1 января 2012 года. И вот тогда-то сотни тысяч гектаров земельных угодий вполне могут оказаться в собственности у десятка-двух олигархов, членов их семей и подконтрольных им «групп товарищей».

Между тем, как сообщили Интернет-изданию «Известия» источники, в селе Трудовое, где расположен «Запорожский конный завод №86» атмосфера очень напряженная. А в самом селе появились неизвестные молодые люди «спортивного телосложения», которые повсюду сопровождают директора предприятия Петра Дубовика, помогая ему дельными советами в проведении «инвентаризации» и «реорганизации»…

Автор: Кира Климова
"Профессион де фуа"
0

#2 Пользователь офлайн   chibis67 Иконка

  • ЭЛИТА HORSES.IN.UA
  • PipPipPipPipPip
  • Группа: Пользователи
  • Сообщений: 1 238
  • Регистрация: 17 Апрель 07

Отправлено 17 Август 2011 - 00:09

Изображение

«Их интересует не коневодство, а земля»

Скандал


Труженики государственного предприятия «Запорожский конный завод № 86» случайно узнали из Интернета, что их хозяйство реорганизовано и у него появился какой-то владелец. Тревожные слухи взбудоражили народ всех пяти окрестных сел…

Прокурора беспокоит ЧП, а не судьбы людей


В СУББОТНИЙ день помещение местного клуба гудело, как растревоженный улей. На собрание трудового коллектива пришли человек двести. Из райцентра прибыли прокурор района, начальник райотдела милиции, заместитель главы райгосадминистрации, председатель райкома профсоюза работников АПК. Заинтересованность проявили и местные коммунисты во главе с секретарем райкома. Сельчане еще до собрания настроились решительно: если не получат внятного объяснения происходящего, проведут акцию протеста, перекрыв автотрассу Запорожье — Донецк.

Слово предоставили юристу предприятия Анатолию Вдовенко, который рассказал, что, оказывается, Кабмин еще в декабре прошлого года принял распоряжение о реорганизации коневодческих предприятий. А в феврале Министерство аграрной политики и продовольствия издало приказ о реорганизации конезаводов путем их присоединения к государственному предприятию «Коневодство Украины». Таким образом, хозяйство входит в состав нового образования на правах структурного подразделения без права юридического лица. Создается комиссия по передаче имущества и активов. Люди продолжают работать.

— Все вроде хорошо, — заметил юрист. — Но дальше началось что-то непонятное. Пошли слухи об увольнениях одних, о приеме других. Мы обратились с запросами в контрольные органы. Людей возмущает то, что Минагропрод, попирая интересы коллектива, наши трудовые права, волюнтаристским путем заставил подписать договор о совместной деятельности с инвестором — неким ООО «Агрофармахим». Это кабальное соглашение. Инвестора, скорее всего, коневодство не интересует — только земля. Мы остаемся с этой бедой наедине. Поэтому и собрались, чтобы сообща отстоять свои интересы.

— Если будет установлена противозаконность подписанного договора, передадим дело в суд, — пообещал прокурор района Александр Шульга. Но основной акцент в своем выступлении он сделал на противозаконности намечавшегося перекрытия автотрассы. Припугнул народ, что к зачинщикам примут соответствующие меры. Видно было, что и прокурора, и главного милиционера района больше всего волновало, дабы не случилось никакого ЧП. А судьбы людей — не их компетенция.

Участники собрания попросили прокурора объяснить, что будет дальше с землей предприятия и как получить в пользование хотя бы по два гектара. Тот ответил, что почти все шесть тысяч гектаров — государственные и распаеванию не подлежат. Люди возмутились: как же так, раньше при распаевании из земель конезавода другим хозяйствам и району выделили более 1500 гектаров, а для своих работников земли нет?! Прокурор спрятался за букву закона, который ничего об этом не говорит.

Вопросы без ответов

ЖДАЛИ приезда на собрание представителей «Коневодства Украины» и ООО «Агрофармахим». Но они не появились. Директор конезавода Петр Дубовик сообщил, что ему позвонил владелец ООО Милованов, который по делам находится в России, и просил передать людям, чтобы не волновались, «все будет хорошо, даже лучше, чем сейчас». После этих слов зал взорвался смехом.

Рассказал директор и о том, что в марте его вызывали в министерство для подписания договора с инвестором, а 11 мая известили об увольнении. 9 июня был зарегистрирован филиал «Запорожский конезавод № 86», директором назначили снова Дубовика, но с урезанными полномочиями. Все 170 работников переходят на работу в филиал. Такая же реорганизация коснулась всех 18 конезаводов Украины и ипподромов при них.

— А что будет с животноводством? — вопрос из зала. Дело в том, что растениеводство в прошлом году принесло хозяйству три миллиона гривен прибыли. «На плаву» еще и 500 лошадей беговых пород, а вот по крупному рогатому скоту, дойному стаду и двум свинофермам сработали с убытком в 400 тысяч гривен.

— Милованов сказал, если мы убыточность сведем к нулю, тогда животноводство он будет развивать, — ответил директор.

И зал снова зашумел, ведь над доярками и скотниками нависла опасность остаться без работы.

Мягко стелют, да твердо спать


СОБРАНИЕ приняло решение приостановить действие приказа Минагропрода в части реорганизации ГП «Запорожский конезавод». А также запретить директору Дубовику подписывать акт о передаче имущества на баланс ГП «Коневодство Украины» и акт о передаче ООО «Агрофармахим» незавершенного производства согласно договору о совместной обработке земли. К прокурору района трудовой коллектив обратился с официальной просьбой подать иск в интересах коллектива в Хозяйственный суд о признании договора недействительным. Неожиданно в День Конституции Украины в село нагрянули высокие гости из Киева — директор ГП «Коневодство Украины» Татьяна Нечипоренко и директор ООО «Агрофармахим», инвестор Андрей Милованов. Разговор во время встречи не только не успокоил людей, но добавил тревоги. Гости в один голос «пели», что после реорганизации станет только лучше. В селе появятся и газ, и водопровод, и другие блага. За счет чего? На этот вопрос гости не ответили. А люди прокомментировали кратко: мягко стелют, да твердо будет спать.

Запорожская область.

Автор: Григорий ПЕТРАКОВ.
"Профессион де фуа"
0

#3 Пользователь офлайн   chibis67 Иконка

  • ЭЛИТА HORSES.IN.UA
  • PipPipPipPipPip
  • Группа: Пользователи
  • Сообщений: 1 238
  • Регистрация: 17 Апрель 07

Отправлено 22 Август 2011 - 19:05

Изображение


І коні не винні, і люди без землі

Вівторок, 02 серпня 2011 21:20


Изображение


Три десятки стареньких людей кілька днів поспіль несли незмінну цілодобову вахту перед адміністративним приміщенням у селі Трудовому, що у Новомиколаївському районі. Тут, окрім сільської ради, працює контора ДП "Запорізький кінний завод №86", вхід до якої і блокував "золотий фонд" села і підприємства - його ветерани. Задуха, спека, стовпчик термометра доходив до 40 градусів у затінку. Але стара гвардія свій пост не залишала.

У центрі - з костуром 84-річна Олександра Михайлівна Чикалюк, поруч - механізатор із 40-річним стажем Віктор Вікторовим Полупанов, учителька-пенсіонерка, відмінник народної освіти Валентина Єгорівна Єфименко, орденоносець підприємства, колишня доярка Олександра Антощук. У такий спосіб ветерани - за себе і земляків, котрі не могли залишити робочі місця, висловлювали свій протест проти дій, які чиняться у зв'язку з реорганізацією підприємства, якому вони віддали по піввіку чесної праці і де поки що трудяться 170 робітників - їхні діти, онуки, сусіди.

Історія конфлікту бере початок у грудні минулого року, коли з'явилося розпорядження Кабміну №2305-р, яким належить "реорганізувати державні підприємства, діяльність яких пов'язана з розвитком конярства, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, шляхом їх приєднання до державного підприємства "Конярство України". Згідно з розпорядженням, "ощасливити" реформаціями уже взялися і Запорізький конезавод №86. За словами його директора Петра Дубовика, уже проведено шість аудиторських ревізій, йдеться про передачу майна.

Про кардинальні зміни у їхньому житті ні робітники, ні ветерани підприємства, які зв'язані з ним міцною соціальною пуповиною, сном і духом не відали більш, ніж півроку.

Про те, що вирішується доля конезаводу не на їхню користь, лише здогадувалися. Хоч й не розуміли самої суті реформацій. Їхнє підприємство прибуткове, зароблене виплачують вчасно, у державну скарбницю надходять потужні податки, так лише торік було виплачено тут понад два мільйони, з них понад мільйон гривень надійшло до Пенсійного фонду. На фоні інших конезаводів Запорізький №86 - один з успішних. Окрім 450 коней, тут утримують 500 голів ВРХ, 4,5 тисячі свинопоголів'я. Одне слово, не "лежаче", а "працююче" підприємство.

- Раптом із комісії з реорганізації підприємства почали надходити зразки попереджень про звільнення з одночасним прийняттям на роботу до ДП "Конярство України" на ті ж роботи з

тією ж платнею, - розповідає заступник головного бухгалтера конезаводу Галина Новак. - З колективом ніхто не зустрічався, не пояснив, що нас очікує. Все це було не-

зрозуміло, адже на той момент ДП "Конярство України" ще не було зареєстроване і жодного штатного розпису не було у природі. Невизначеність породжувала чутки, і 25 червня ми провели загальні збори працівників підприємства з єдиним питанням - про захист прав та інтересів трудового колективу у зв'язку з проведенням реорганізації. На цих зборах представників ДП "Конярство України" не було. А у людей було до них багато запитань. Вони з обуренням висловлювалися про те, що, зокрема, Міністерство АПК без жодних підстав нав'язало конезаводу договір №40 від 29 березня з підприємством ТОВ "Агрофармахім" на сумісну діяльність. Цей договір, ми вважаємо, - говорить Галина Новак, - є кабальним для підприємства, адже порушує права робітників на отримання прибутку від своєї праці, а також порушує права держави, як власника підприємства. Згідно з договором, ЗКЗ №86 передає ТОВ "Агрофармахім" земельні угіддя площею 5981,2 гектара для обробітку. Частка ТОВ при цьому складає 80 відсотків, чистий прибуток розподіляється відповідно, при цьому ті, хто провів посівну й збиральну кампанію, мають отримати лише 20 його відсотків.

Галина Миколаївна звикла оперувати конкретними цифрами, ними й доводить, що затрати підприємства на агротехнічні роботи з отримання нинішнього врожаю складають не менше семи мільйонів, лише насіння соняшнику закупили на 1,2 млн. гривень. Вищезгадане ТОВ поставило лише гербіциди, але їхня вартість і кількість не зафіксовані у жодних бухгалтерських документах. При цьому людей обурює те, що підприємству виставлено вимогу про продаж незавершеного виробництва (тобто, продаж посівів на корені), по собівартості.

- У пропонованому договорі неозброєним оком проглядається бажання ошукати нас, - переконана Галина Новак, - напевне, розраховуючи, що селяни довірливі й не дочитуються документів. І робиться все поспіхом, чи не тому, щоб встигнути до прийняття закону про продаж землі. Про це свідчить хоча б те, що в документі значно занижена вартість землі: наших 5981 гектар за цією угодою коштують всього 25 мільйонів гривень, за нашими ж даними ця сума складає не менше 80 мільйонів.

Земельне питання, з огляду на ситуацію, є головним, що збурює зараз людей у Трудовому. В той час, як землі колгоспів уже давно розпайовані, робітники радгоспів, у тому числі й конезаводу, залишаються, на відміну від колишніх колгоспників, безземельними. Хоча, за суттю своєю вони як і були селянами, так ними і зосталися. Остання надія на власну землю умре тоді, коли шість тисяч гектарів угідь конезаводу перейдуть у власність інвестора. Економісти підрахували, щоб утримувати навіть нинішнє поголів'я коней у 450 голів, цілком вистачить 1,5 тисячі гектарів землі. Виходить, решту площ можна віддати людям, розпаювавши їх? Адже, із прийняттям земельної реформи мрія про власні гектари, які й так примарні для робітників, не здійсниться й поготів. Саме тому колектив конезаводу на зборах висловив недовіру діям керівництва ДП "Конярство України" і Міністерству АПК, а також Кабміну, що прийняв постанову про реорганізацію кінних заводів, залишивши тисячі селян без землі. Люди зажадали від власника підприємства - Мінагрополітики України таке: призупинити дію наказу Міністерства №33 від 01.02.2011 року в частині реорганізації ДП "Запорізький кінний завод №86". Окрім того, ухвалили: - заборонити директору ДП "ЗКЗ №86" П.І. Дубовику підписувати акт про передачу майна і балансу ДП "ЗКЗ №86" до ДП "Конярство України" та акт про передачу від ДП "ЗКЗ №86" до ТОВ "Агрофармахім" незавершеного виробництва згідно з договором про спільний обробіток землі, а також прохати прокурора району подати в інтересах трудового колективу позов до господарського суду про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки з ТОВ "Агрофармахім", або про його дострокове розірвання. Друга зустріч, уже з участю представників ДП "Конярство України", не додала людям оптимізму, вони не почули конкретних відповідей на свої болючі запитання. Ключовою фразою, якою їх "заколисували", була та, що "все буде краще, ніж зараз". Рівно місяць, згідно із законом про звернення громадян, очікували люди відповіді на свої запитання з Міністерства АПК. Не діждавшись, першими вийшли тримати облогу пенсіонери.

МОЖЕ Б ВЕРХОВНА РАДА ЗГЛЯНУЛАСЯ...

Олександр МАНУЙЛОВ, голова Новомиколаївської райдержадміністрації:

- Жителі Трудівської сільради залишаються соціально незахищеними. У них немає земельних паїв. Місцева влада нічим зарадити не може, бо всі землі на території у державній власності. Сільрада, наприклад, не в змозі виготовити документи і на ремонт доріг.

Я запропонував жителям території звернутися до Верховної Ради України, щоб народні депутати внесли поправки до закону про розпаювання земель. Це було б розумним розв'язанням проблеми. На мою думку, громадянин, одержавши земельний пай, сам би вирішував, чи віддати землю в оренду тому ж конезаводу, чи обробляти її самотужки. У конезаводу 6 тисяч гектарів, а для утримання поголів'я підприємству цілком вистачить 1,5 тисячі площ.

ЧИМ ГОДУВАТИ КУРКУ?

Олександра Антощук, ветеран праці:

- Живу тут з 1962 року, робила дояркою до пенсії. У мене орден Трудової Слави другого ступеня, медалі, грамоти. Добровільно вийшла з усіма чергувати біля контори. Де ж справедливість, людоньки: наші посіяли своїм зерном, своїми тракторами. Інвестор завіз 250 тонн добрив і хоче забрати 80% врожаю, з якого доброго дива? А що отримаємо ми? Нам ще й досі не дали натуроплату. Директор каже, треба чекати вказівки з Києва, це уже мають зробити нові господарі. А чим же я годуватиму домашню птицю? Що робити, іти красти?

ЗУСТРІЧ ТРЕТЯ. ДАЛІ БУДЕ?

На п'ятачку перед конторою конезаводу минулої п'ятниці втретє зібралися працівники і пенсіонери підприємства, щоб почути відповіді на свої запитання, які вони ставили на попередній зустрічі з представниками ДП "Конярство України". Зійшлися на одинадцяту, гості приїхали о пів на першу. Втім, селяни чекали з великим терпінням, бо мріяли почути відповідь на головне запитання: чи дадуть їм землю.

Першою взяла слово Олена Поліщук - заступник начальника відділу департаменту економічного розвитку аграрного ринку Мінагропромполітики та продовольства України. Вона намагалася довести присутнім державне значення такої події, як створення ДП "Конярство України", яке буде представляти нашу державу на міжнародному рівні. Потім перейшла до законодавчих засад реорганізації конкретного підприємства у філію ДП "Конярство України".

Втім, зібрання залишилося байдужим до високого штилю посадовця.

- Навіщо реорганізовувати рентабельне підприємство? - Це запитання із "залу" повторювалося в різних варіантах. І щоразу Олена Григорівна роз'яснювала суть грудневої постанови Кабміну України, яка створила державне підприємство "Конярство України", об'єднавши під його дахом 16 конезаводів держави.

Вочевидь, Олена Поліщук не переконала народ, тоді слово взяла директор ДП "Конярство України" Тетяна Ничепоренко. Вона пояснювала, умовляла, обіцяла все, чого бажали. Натуроплату? Будь ласка, тільки підпишемо передавальний акт. Колективний договір? Із задоволенням, тільки проведемо інвентаризацію. Землю? Паї? І це можливо, тільки спочатку - реорганізація.

А вже потім, коли конезавод буде структурним підприємством "Конярства України", головне підприємство клопотатиме про вилучення Новомиколаївського конезаводу зі списку підприємств, які не підлягають приватизації, і далі виконають усі процедури, пов'язані з розпаюванням земель. Слухали люди й думали: м'яко стелять, а спати як буде?

Юрист підприємства Олександр Удовенко виступив з уточненнями: простіше і логічніше клопотатися про розпаювання землі, яка знаходиться у постійному користуванні саме ДП "Запорізький конезавод №86" як юридичної особи, згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, тоді як філія не буде мати такого державного акта. Тим більше, що у трудового колективу є проф-спілкова організація, яка має право законодавчої ініціативи. Олександр Михайлович висловив думку, що поспішати з підписом на передавальному акті і вступати до "Конярства України" не варто.

Зустріч тривала довго і завершилася власне нічим. Втомлені гості і селяни просто розійшлися. Кожен при своїй думці. Запрошення Тетяни Ничепоренко, адресоване до ініціативних громадян, сісти за стіл і скласти спільний план намірів і дій нікого не зворушило. Складалося враження, що люди знову не повірили.

Новомиколаївський район

Ганна КЛІКОВКА, Лідія ПЛАТОНОВА
"Профессион де фуа"
0

#4 Пользователь офлайн   chibis67 Иконка

  • ЭЛИТА HORSES.IN.UA
  • PipPipPipPipPip
  • Группа: Пользователи
  • Сообщений: 1 238
  • Регистрация: 17 Апрель 07

Отправлено 31 Август 2011 - 21:26

Изображение

Інвестори з великої дороги?

Изображение

Тим, що в Трудовому стали займатися конярством, тут завдячують Семену Будьонному. І вулиця, на якій розташована контора дер­жавного підприємства «Запорізький кінний завод №86», цілком логічно носить ім’я легендарного командира кіннотників. Звісно, з повоєнних років, відколи тут стали культивувати скакунів, води спливло чимало. Однак своїми кіньми у Трудовому та ще в чотирьох довколишніх селах пишаються дотепер.

При цьому в господарстві займаються і рослинництвом, і скотарством, і свинарством. Отож, незважаючи на візитну картку «кінний завод», воно є багатогалузевим. І найголовніше — має прибуток, який торік, приміром, склав близько трьох мільйонів гривень. Вчасно виплачують заробітну плату і податки, що виводять кінний завод в одне з найпотужніших бюджетоутворюючих підприємств Новомиколаївського району.

Звісно, на такому, як для нашого часу, втішному тлі люди навіть подумати не могли про те, що комусь їх, прибуткових, забагнеться рятувати. Тим паче, підприємство є державним, не розпайованим, отож для тих, хто віддав йому довгі роки трудового життя і продовжує працювати нині, є єдиною надією і опорою.


Незнайомець на току...

— Ми нічого не підозрювали до травня нинішнього року, коли в нас з’явився незнайомець, який усівся на току, став щось підраховувати, буквально за кожним iз нас стежити, — розповідає ветеран підприємства Нонна Хливнюк. — І ми стали прикидати, що б це могло бути. Зрештою, дійшли висновку: з наступного року має розпочатися продаж землі, тож на нашу хтось уже поклав око. Тим паче, господарство є державним, не розпайованим. Тому охочому купити нашу землю навіть не доведеться возитися з кожною людиною окремо, як може бути з власниками паїв.

Коли ж люди стали докопуватися глибше, виявилося: ще в березні нинішнього року між державним підприємством «Запорізький кінний завод» в особі його директора з 17–річним стажем Петра Дубовика та якимось товариством з обмеженою відповідальністю з Дніпропетровська «Агрофармахім» було підписано договір про спільний обробіток землі. Логіки таких дій люди збагнути не могли. Навіщо землю обробляти спільно з кимось, коли вони й самі непогано з цим справляються? Вчиталися в текст цього договору і взагалі схопилися за голови, адже частка новоявлених партнерів iз Дніпропетровська мала становити 80 (!) відсотків. При цьо­му ніхто не міг збагнути: який же внесок у спільну справу з боку спритних інвесторів? «Ми самі землю обробляємо, маємо відповідну техніку й отримуємо гарні врожаї» — люди стурбувалися не на жарт і стали писати тривожнi листи до всіх можливих інстанцій. А зо три десятки пенсіонерів і взагалі влаштували цілодобову вахту перед адміністративним приміщенням ДП «Запорізький кінний завод №86» у Трудовому.

Гості стелили «м’яко»

Зрештою, 28 червня до Трудового прибула представницька делегація, до складу якої входили генеральний директор державного підприємства «Конярство України» Тетяна Нечипуренко, керівник «Агрофармахіму» Андрій Мілованов i керівники району... Правда, люди до цього часу добре розібралися в усьому. Досі їхній кінний завод був державним підприємством, але без будь–якої надбудови. У грудні минулого року нинішній уряд вирішив таку надбудову створити. Назвали її державне підприємство «Конярство України». А першим відчутним знаком діяльності нової структури стала поява у Трудовому дніпропетровського партнера зi спільного обробітку землі. Люди щодо цього, як я переконався, свого директора ніскільки не засуджують, бо впевнені, що з «Конярства України» йому такі умови нав’язали. І сперечатися не смієш — підприємство, як не крути, державне.

Тетяна Нечипуренко у Трудовому почала свій виступ перед людьми з того, що намагалася пояснити логіку дій Кабміну стосовно необхідності створення ДП «Конярство України», під опіку якого мають потрапити 12 кінних заводів, два іподроми, три племоб’єднання. При цьому вона зазначила: основним приводом для прийняття такого рішення послужило вкрай незадовільне господарювання в цих структурах, з яких тільки Запорізький i Дніпропетровський кінні заводи мають прибуток.

Людей же така аргументація тільки розбурхала. Якщо ми кращі, то чому взялися саме за нас? Чому для початку не взялися за виведення якогось господарства з кризи, що було б прикладом успiшної роботи. Запитання «в лоб» посипалися бурхливим потоком. Проте відповідей на них люди так і не почули. Чули тільки щедрі обіцянки — газифікувати села Трудівської сільради, підвищити заробітну плату, оновити поголів’я коней, великої рогатої худоби та свиней, на виробничих ділянках відкрити кімнати відпочинку і зробити душові, обробляти поля високопродуктивною технікою тощо.

Люди слухали все це і віри не йняли. Адже на прикладі вищезгаданого «спільного обробітку землі» пересвідчилися у діаметрально протилежному — новоявлений партнер кінного заводу вивіз у невідомому напрямку 25 тонн вівса. «Незрозумілою є позиція керівництва ДП «Коняр­ство України», яке згодне віддати 80 відсотків прибутку та жодного разу не поцікавилося, скільки коштів вклало «Агрофармахім» у спільне виробництво, скільки коштів воно вклало в утримання коней згідно з договором, — у розпачі повідомляють люди в листі до редакції «УМ» та владних інстанцій у Києві. — Складається враження, що коні є лише прикриттям для того, щоб об’єднати ще не розпайовані землі в одних руках. Економісти підрахували: щоб утримувати навіть нинішнє поголів’я коней у 450 голів, цілком вистачить 1,5 тисячі гектарів. Виходить, решту площ можна віддати людям, розпаювавши їх? Адже з прийняттям земельної реформи мрії про власні гектари, які й так примарні для наших робітників, не здійсняться».

Отже, коні не винні, як сказав би класик?

«Земля для селян — це Біблія»

Зрештою, навіть на найсолодші обіцянки люди не спокусилися і висловили діям керівництва ДП «Конярство України» недовіру. І кажуть, що за свої переконання готові стояти до кінця.

Тим часом у перебіг бурхливих подій у Трудовому втрутився і прокурор Новомиколаївського району Олександр Шульга, який в інтересах держави в особі державного підприємства «Запорізький кінний завод №86» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про розірвання договору про спільний обробіток земельної ділянки №40 від 29 березня 2011 року, укладеного між ДП «Запорізький кінний завод №86» та ТОВ «Агрофармахім». Яка тут головна аргументація? Навіть для непосвяченої людини вона багато в чому може здатися вбивчою. Як, зокрема, й те, що ДП «Запорізький кінний завод» саме своє право користування земельними ділянками ніде не зареєструвало взагалі, отож, не маючи такого права, не могло навіть заводити мову про спільний обробіток iз кимось. Тому неважко здогадатися, до чого це може призвести. У випадку недобросовісності з боку новоявленого партнера навіть претензії пред’явити через суд буде неможливо. При цьому пан прокурор у вищезгаданій позовній заяві звертає увагу ще й на те, що, всупереч одному з пунктів договору «Агрофармахім», упродовж обіцяних 15 днів після його підписання до здійснення комерційних проектів так і не приступив. Чому ж тоді такого партнера настільки натхненно відстоюють у «Конярстві України»?

«Держава нас зрадила?» — так називається лист, під яким свої підписи поставили понад 360 колишніх і нинішніх працівників ДП «Запорізький кінний завод №86». Вони вже ставлять вимогу про розпаювання земель конезаводу або ж принаймнi виплати їм належної компенсації і при цьому заявляють про недовіру Кабінету Міністрів України, що ухвалив постанову «Про реорганізацію кінних заводів», яка може залишити без годувальниці тисячі людей. «А земля для селян — це Біблія», — наголошується у зверненні.

Повертався я з Трудового з думкою про перший дзвіночок. Про перший дзвіночок для влади, що останнім часом усе більше говорить про свій намір узятися за те, що залишається останнім бастіоном в українців — продаж землі. По селах уже почали їздити агітатори, такі собі шоумени, які артистично переконують, наскільки це прекрасно — отримати швидкі гроші за годувальницю бозна–скількох поколінь наших співвітчизників. Після Податкового кодексу та Пенсійної реформи від нинішньої влади наступна у цій страшній черзі — земля, справді Біблія для українських селян, що може опинитися під орудою тіньових структур, яким глибоко байдужі та незрозумілі нинішні болі українського села. Попри все, Трудове я залишав з оптимізмом — у тому розумінні, що не все в нас втрачено. Просто українці за своєю натурою терплячі. Але коли вже їх допече, то мало не здасться. Як це проявили селяни з Трудівської сільради, що твердо налаштовані стояти до кінця за своє споконвічне право бути господарями на рідній землі.

Автор: Сергій Довгаль
"Профессион де фуа"
0

#5 Пользователь офлайн   chibis67 Иконка

  • ЭЛИТА HORSES.IN.UA
  • PipPipPipPipPip
  • Группа: Пользователи
  • Сообщений: 1 238
  • Регистрация: 17 Апрель 07

Отправлено 27 Февраль 2012 - 14:49

Изображение

Кому потакает Минагропрод?

В публикации “Их интересует не коневодство, а земля” (“РГ” за 8 июля 2011 г.) шла речь о скандальной ситуации, сложившейся на Запорожском конном заводе № 86 в связи с реорганизацией. За прошедшее время положение усугубилось.

Заложники государства.


“СЧИТАЕМ, что Минагропрод и ГП “Коневодство Украины” в 2011 году безосновательно навязали нормально работающему предприятию сотрудничество с ООО “Агрофармахим”, — пишут в редакцию работники конезавода. — По договору конезавод передал около шести тысяч гектаров земельных угодий для обработки. При этом доля ООО составляет 80 процентов, а конезавода — всего 20! Чистая прибыль распределяется соответственно. В этом договоре невооруженным глазом просматривается желание обмануть крестьян”.
Прокуратура Новониколаевского района Запорожской области обжаловала кабальный договор в суде, сообщают авторы письма, но суд занял сторону ООО. Теперь дело разбирается в областной прокуратуре.
“Новое руководство ускоренными темпами вывезло урожай (более трех тысяч тонн подсолнечника, 600 тонн зерновой кукурузы) без учета в бухгалтерии, — читаем дальше. — Мы неоднократно обращались в прокуратуру и другие органы, но ответа не получили. Новые хозяева успели добраться даже до семенной пшеницы, которой продали 500 тонн из 612 наличных. Надои молока и привесы свиней снизились, на полтысячи уменьшилась средняя зарплата. Но вместо того чтобы глубже вникать в проблемы производства, начались запугивания и гонения на работников, которые обращаются в разные инстанции. Просим редакцию продолжить на страницах “Рабочей газеты” больную тему, ибо работники конезавода оказались заложниками государства, лишающего нас возможности не только иметь землю, но и работать на ней”.

«Урожай быстро сплавили».

В ДЕКАБРЕ я первый раз пришел к новому директору. Евгений Руденко категорически отказался что-либо говорить при включенном диктофоне, сославшись на занятость и внезапность появление корреспондента. При этом заметил, что хозяйство сильно запущено. Мол, он человек военный и любит дисциплину. “Но многочисленные проверки не дают нормально работать. Жалобы идут косяком, а пишут их те, кто не хочет работать”. Уверил, что в удобное для него время провезет по всем объектам и покажет, что собой представляет предприятие.
Покинув контору, я поговорил с людьми.
Василий Ковальчук, механизатор, стаж работы 22 года, многолетний лидер районного соревнования на жатве: “Я подал заявление на увольнение, и директор его подписал. Почему уволился? Не могу нормально работать при таком отношении к людям. Втроем с ребятами мы всегда весной и осенью сеяли. А прошлой осенью нас “подвинули”. Откуда-то привезли “варягов”, они и сеяли. А мы практически остались без работы”.
Анна Нежибецка, пенсионерка: “Какому-то Милованову (директор “Агрофармахима”. — Авт.) землю в аренду на 49 лет выделили, а нам, которые здесь всю жизнь проработали, — ничего. Мой муж работал механизатором, я бухгалтером. Почему же такая несправедливость? Новые руководители еще ничего не сделали, а нажитое нашим трудом распродают направо и налево. Неугодных увольняют, прямо гонения устроили”.
Галина Новак, заместитель главного бухгалтера конезавода, молодой коммунист: “Экономические показатели предприятия после прихода новых руководителей ухудшились. Немудрено. Ведь директор из конторы — ни шагу. Ни ремонтом помещений, ни улучшением бытовых условий, ни поголовьем не занимаются, никакой техники не купили. Зато урожай быстро сплавили, наняли человек двадцать охранников из другой области. Их проживание, питание и зарплата оборачиваются в приличную сумму. А с людьми ведут такую политику, чтобы никто против не выступал. Иначе — увольнение, иск в суд. Вот меня, например, за то, что обращалась в разные инстанции с просьбой разобраться, вызывают в суд. Подали иск с обвинением, что я якобы наношу вред имиджу фирмы”. Забегая вперед, скажу, что в день суда, 16 января этого года, поддержать Галину Новак пришли человек двадцать коммунистов и пенсионеров конезавода. Суд отклонил надуманные исковые претензии.
Десять животноводов во главе с бригадиром свинофермы №1 Натальей Шишлянниковой встретили меня в соседнем селе Сорочино. “Нас возмущает хамское отношение руководства к людям, — говорит бригадир с многолетним стажем. — Новоявленные охранники ведут себя развязно. Пишу докладные насчет выделения кормов, так как свиньи перебиваются на дерти и воде, привесы минимальные. Отсюда и зарплата минимальная. А директор пишет резолюцию: “Прошу провести служебное расследование в связи со срывом подготовки к зиме и несоответствием служебному положению”.

А власть на все смотрит сквозь пальцы...


ПОСЛЕ Нового года я позвонил директору, договорились о встрече на 11 января. В 9 часов утра я уже был в приемной. Вышел директор и сразу: “А почему вы накануне не позвонили? Мне некогда”. Предлагаю перенести разговор на вторую половину дня. “Я же сказал: мне некогда!” — раздраженно и на повышенных тонах ответил Руденко и удалился. Я пошел к заместителю председателя профкома, которая работает в бухгалтерии. Не успел еще ничего спросить, как в кабинет вбежал мужчина и стал меня выталкивать: “Не мешайте работать!” — “А вы кто, охранник?” — “Я — главный бухгалтер!” И снова меня толкает. А на выходе за ситуацией наблюдает довольный директор. Позже узнал, что того, кто меня выталкивал, зовут Александр Тарасенко.
Сцена очень красноречива. Если руководители позволяют себе такое отношение к журналисту, чье право на профессиональное получение информации защищают два закона, то можно представить, что они вытворяют с неугодными подчиненными. И все им сходит с рук, потому что местные власти на эти безобразия смотрят сквозь пальцы. Только коммунисты во главе с Галиной Новак и первым секретарем Новониколаевского райкома КПУ Александром Михеенко не собираются мириться с такими “порядками” новоявленных “хозяев”.

Запорожская область.

Автор: Григорий ПЕТРАКОВ.
"Профессион де фуа"
0

#6 Пользователь офлайн   chibis67 Иконка

  • ЭЛИТА HORSES.IN.UA
  • PipPipPipPipPip
  • Группа: Пользователи
  • Сообщений: 1 238
  • Регистрация: 17 Апрель 07

Отправлено 19 Июнь 2012 - 09:34

Новый рекорд Запорожского конного завода - 1.59,3!

Жеребец Порядок (Джиллс Краун - Пассия) под управлением мастера-наездника Евгения Ковальского выиграл приз Элиты на Одесском ипподроме в отличные секунды!

Урраааааа!!!!!!



Изображение
"Профессион де фуа"
0

Страница 1 из 1


Быстрый ответ